Порада 1

Визнати, що конфлікт, спір, суперечка, непорозуміння, протистояння, криза у відносинах, не вирішуються самі по собі, створюють проблеми і погіршують якість життя

Перший крок, з якого починається рух до вирішення конфлікту, є визнання самого факту наявності конфлікту.
Наш свідомий розум всіма доступними йому способами, а їх в нього безліч, може намагатись приховувати наявність проблеми. Ми можемо стверджувати, що в нас відбувається тимчасове непорозуміння, суперечка, спір, криза у відносинах, криза вікова, непорозуміння поколінь, але так і не визнати, що ми являємось учасником конфлікту і що ця ситуація погіршує якість нашого життя, створює неприємності нам та нашим оточуючим, аж до втрат фінансових, майнових, репутаційних, психічних негараздів чи погіршення здоров’я.
Численні опитування на теми конфліктів в суспільстві показують, що значна частка респондентів вказують, що вони ніколи в житті не були учасниками конфліктних ситуацій, ще частина стверджує, що колись, давно мали конфлікти, але зараз точно все гаразд.
Аналогами та синонімами конфлікту є багато визначень. Це і сварка, і сутичка, гризня, колотнеча, чвари, розбрат, незгода, дисонанс, дисгармонія, ворожнеча, ворожість, неприязнь, погроза, лайка, ускладнення, тертя, зіткнення, колізія, суперечка, антагонізм, розбіжності, скандал, опозиція, різниця в поглядах, окрема думка, заперечення, протистояння, зрада, боротьба, спір, бій, диспут, антипатія, розкол, баталія… Кожне це слово має свої відтінки, нюанси та характеризує рівні і ступені але все це є конфлікт. І це ми говоримо тільки про зовнішні конфлікти. А є ще внутрішні.
Це перша пастка, в яку заганяє нас наш егоцентризм – приховування від нас же реального стану речей та невизнання самого факту проблеми та її значимості для нас і наших близьких.
Ми закриваємо очі на об’єктивні речі через небажання стикатись віч-на-віч з неприємними ситуаціями, робимо вигляд, що в нас все гаразд, применшуємо наслідки, приховуємо наші стани та переживання. При цьому сподіваємось, що все вирішиться саме по собі, проблема зникне та внормується.
Проблема не визнається такою, що потребує нашої уваги та зусиль для її врегулювання.
Такі наші егоцентричні настрої не дають нам підступитись до початку розрішення наших проблем, бо як вирішувати те, чого ніби не існує.
Таким чином ідентифікація конфлікту як проблеми відкриває перед нами двері та можливості його вирішення та переходу на інший рівень взаємовідносин і порозуміння. І такий перехід своїм наслідком матиме поступову зміну якості стосунків з оточуючими а отже і всього життя.
Також, в першу чергу, потрібно чесно, для себе, визначити яким чином впливає конфліктна ситуація на нас особисто, наше здоров’я та на оточуючих. Які реальні, чи потенційні загрози та втрати створює.
Після проявлення чесної та неупередженої картини, наскільки нам це вдалось, нас може охопити, м’яко кажучи, здивування: «як же ми допустили таку ситуацію» але на цьому етапі не слід бігти до юристів, психологів, торговців зброєю чи найманців. Бажано сісти і задуматись для чого виникла ситуація, про що вона нам говорить, що підсвічує, які уроки ми можемо пройти та чому навчитись.